24-28 травня 2017 року
МОСТИ ДО МІСТА: КРОПИВНИЦЬКИЙ-
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
Мережевий візит в рамках Програми національних обмінів
"Мій Франківськ однозначно теплий.
І це тепло не відпускатиме ще декілька мрій про теплий Кропивницький. І не кажіть мені, що у нашому місті щось з того не спрацює. Мені в "Теплому місті" довели, що свої мрії не можна відпускати".
Ірина Ткаченко, автор проекту "Мости до міста"
Я довго виношувала думку познайомитися з людьми, які створили Платформу "Тепле Місто" та громадський ресторан "Urban Space 100". Той, хто мав мрію, мене зрозуміє: часом вона видається недосяжною. АЛЕ!
Що відбувається, коли ти дуже хочеш мрію зробити реальністю?
Я довго виношувала думку познайомитися з людьми, які створили Платформу "Тепле Місто" та громадський ресторан "Urban Space 100". Той, хто мав мрію, мене зрозуміє: часом вона видається недосяжною. АЛЕ!
Я щиро дякую Yaryna Melnyk за опіку над нами, за безкомпромісну якість програми, кейсів, силу візій та концентрацію досвіду, з яким так відкрито ділилася ваші колеги-однодумці.
Щиро вдячна Програмі національних обмінів та проекту "Містки громадської активності" за створені можливості для вивчення досвіду Платформи "Тепле місто", а Прес-клуб реформ за логістичну і менторську підтримку проекту.
Мій Франківськ однозначно теплий. І це тепло не відпускатиме ще декілька мрій про теплий Кропивницький. І не кажіть мені, що у нашому місті щось з того не спрацює.
Мені в "Теплому місті" довели, що свої мрії не можна відпускати.
Плануючи проект "Мости до міста, ми не обмежувалися виключно візитом до іншого міста. Ми планували комплекс заходів, аби досягти максимального результату. Кожен кемп не схожий на попередній. Це завжди сміливі експерименти, пошуки нових можливостей, неочікувані маршрути та локації, нові друзі.
Учасники MEDIA URBAN CAMP-2017, що відбувався за підтримки Містки громадської активності, досліджували активний і дійсно теплий Івано-Франківськ: міські урбаністичні проекти, досвід громадського сектору, який працює над сталим розвитком міста та медіа, формують його образ. Головний фокус освітньої програми кемпу був пов'язаний з вивченням досвіду платформи "Тепле місто".

Досвід платформи Тепле Місто відкриває нові візії розвитку низових ініціатив. Успішні приклади громадського активізму, які були презентовано командою платформи під час зустрічі обміну досвідом, у поєднанні з безкопромісною якістю та цінностями рухають місто вперед.
Від команди "Теплого міста" ми отримали гостинність, концентрацію знань та їх відкритість, а також ідеї, натхнення, інструменти і ... ТЕПЛО!
Також учасники кемпу познайомилися з командою СТАН \ STAN art group: напрямками діяльності, проектами, цінностями. Історія СТАНУ вчергове доводить, що люди, які не зраджують своїм мріям, незалежно від міста, обставин, продовжують розвивати громадянське суспільство.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІ ПАЗЛИ: ВРАЖЕННЯ ПРОВІНЦІАЛКИ
Наталя Фенько, медіакритик, учасниця мережевого візиту "Media Urban Camp-2017"
Наша поїздка до Івано-Франківська в рамках проекту «Мости до міста» була досить розлогою: Кропивницький – Львів – Івано-Франківськ – Київ – Кропивницький. Очікувалася купа вражень. Але головною неофіційною метою було порівняти рідний Кропивницький і далекий (ніколи до цього не бачений) Івано-Франківськ. Обидва ж – «малі міста». Львів і Київ одразу оминаємо, це вже давно не «терра інкогніта».
Скажу коротко: як турист я обожнюю ці міста, але жити в них не змогла б. Ці міста, як деякі чоловіки, створені для кохання, але не для сім'ї.


За цю поїздку я почула багато різних тлумачень слова «провінція». Для багатьох людей воно містить негативний зміст. Вони вчувають у ньому якусь недорікуватість, обмеженість, дискримінацію, відлуння імперських настроїв.
Я була здивована, бо мені це слово подобається. Воно тепле, м'яке, затишне і пахне полуничним варенням. Я – провінціалка. Я не спроможна жити у великому захеканому місті, де всі метушаться, нервують і не дивляться в очі один одному.
Я обожнюю свій Кропивницький із затишними запиленими куточками, стрункими безлюдними вулицями, «мімішними» кав'ярнями та іншою атрибутикою провінції. У Івано-Франківську мені запропонували послуговуватися поняттям «мале місто».
Мале місто – Франківськ. Наступна пропозиція була – «тепле місто».
Чудово! З цього місця детальніше.

Отже, Франківськ. Він відкривався мені поступово, я б навіть сказала пазлово, підкидаючи фрагменти, які не пасували один до одного. Тому й мої враження буди підчас неоднозначними. Спробую принаймні зберегти хронотоп пазлів-вражень.
Перше враження. Знайомство.
Пазл 1. Вокзал. Для мене знайомство з будь-яким містом починається з будівлі вокзалу і привокзальної площі. Саме за ці урбаністичні маркери люблю Одесу і Харків. Їхні вокзали і привокзальні площі надихають на вихід у місто. Чисто візуально вокзал Франківська мені сподобався. Він мені схожий на чоловіка років 50+, серйозного, причесаного, умитого. Запах усередині приміщення був «некомільфо», але рідний. Так пахне на вокзалі у Знам'янці. Ну то таке. «На колір і смак товариш не всяк». Вулиці біля вокзалу тихенько промовляли: «Велкам до провінції». Я почувалася як вдома.

Пазл 2. Дорога до хостелу. Чумаза маршрутка везла нас вулицями міста до пункту ночівлі. Урбаністичні пейзажи за вікном трохи лякали («Проїхати сотні кілометрів, щоб побачити це?!»). Це потім я дізналася, що ми їхали так званою промзоною й околицями міста. Надихнутися там особливо нічим, хіба що численними новобудовами (тут мій рідний Кропивницький програє з розгромним рахунком).

Пазл 3. Вечірня прогулянка містом. У хостелі (до речі, нічого так) нам сказали, що до центру зовсім близько. Вирішили прогулятися і заодно повечеряти. До центру добиралися якимись звивистими вулицями (віват GPS!) і під вечір нарешті вийшли. Вечірній Франківськ був звичайним вечірнім Кропивницьким, лише з однією відмінністю. Майже всі крамнички і кав'ярні були вже зачинені, бо, як з'ясувалося, все працює до шостої максимум до восьмої години вечора. Івано-Франківськ виявився тим містом, яке рано вкладається спати. Це дуже мила провінційна риса, втім не для голодного туриста.
Друге враження. Тепле місто у сонячний день.



Пазл 4. Urban Space 100. Другий день нашого перебування у Франківську обіцяв бути надзвичайно насиченим. Він проходив під егідою відомого місцевого громадського об'єднання «Тепле місто». Ранок обіцяв чудову сонячну погоду (як з'ясувалося потім, це рідкість для Франківська) і сніданок від «Теплого міста» в громадському ресторані «Urban Space 100».
І от тут почалися дива! Почувалася Алісою в Країні Див.


Простір «Urban Space 100» у прямому сенсі слова поглинув всіх нас, перенісши у паралельний світ неймовірної реальності, де поряд співіснували різні комунікаційні майданчики, вишукана кухня, місцева радіостудія, творча крамничка, розмови з іноземцями та місцевими. Цей живий простір цікавих, натхненних, небайдужих до свого міста людей робив зайвим і непотрібним питання, що там за вікном: мегаполіс чи провінція.
Пазл 5. «Тепле місто». Активісти цього громадського об'єднання – молоді люди, які не просто люблять своє місто, а живуть ним і прагнуть зробити його кращим. Спікери, які виступали перед змішаною аудиторією (це були представники різних регіонів країни), усі як один доносили важливий меседж: «Вставай і роби!»
Хочеш, щоб твоє місто було теплим, зігрівай його своєю енергією. Хочеш, щоб воно було розумним, запалюй його своїми ідеями. Хочеш, щоб воно було творчим, створюй нові креативні проекти. І розміри міста насправді не мають значення. Головне, це люди, які збагачують собою, своїми думками і можливостями рідне місто. Саме людський потенціал об'єднує для мене Кропивницький та Івано-Франківськ. Тут ми можемо бути корисними один одному, і саме в цьому наші міста дуже схожі.

Легенди міста прямо оживали перед нашими очима – це була справжнє занурення в різні історичні епохи Івано-Франківська!

Пазл 6. Третє враження. Історія міста в дощовий день.
Екскурсія містом від Андрія. Я ніколи не бачила, щоб погода за день могла кардинально змінюватися декілька разів. Дощ і сонце змінювали одне одного безупинно. Втім як матч відбудеться за будь-якої погоди, так і екскурсію містом наш місцевий гід не збирався скасовувати. Андрій виявися непростим екскурсоводом.
Він зруйнував всі мої стереотипи про нудних гідів, яким важливо, аби екскурсійна група мовчки рухалася за маршрутом. Андрій виявив неабияку ораторську майстерність і почуття гумору, глибоку ерудованість, любов до кожної цеглинки в старовинних будівлях. Легенди міста прямо оживали перед нашими очима – це була справжнє занурення в різні історичні епохи Івано-Франківська!
Пазл 7. СТАНівці. На нас чекала зустріч ще з одним громадським об'єднанням під загадковою назвою «СТАН». Звичайна квартира-студія у новобудові, творчий безлад, дівчата у смішних капцях, американець-волонтер з трохи переляканими очима створювали якийсь особливий простір для невимушеної розмови та обміну ідеями.
За смачним чаєм, зручним диванчиком, яскравою поліграфією, щирими усмішками нам поступово відкрився неабиякий обсяг роботи цієї організації. Вразила мультиформатність діяльності «СТАНу», їхнє бажання охоплювати людей різних статусів, угруповувань і віросповідання.
Їхній меседж особисто для мене прозвучав так: «Кожна людина заслуговує на повагу!»
Звичайно, це не всі пазли. Їх насправді було набагато більше. Враження ще довго будуть угамовуватися в пам'яті. Щось пригадається, щось забудеться. Але залишиться головне – місто та його люди. А, можливо, люди та їхнє місто. І місто, і люди були по-справжньому теплими, натхненними, щедрими.
Завдяки цьому зрозуміла одне: неважливо, у якому місті ти живеш. Важливо, що ти привносиш у це місто, що ти хочеш для нього зробити, яким ти бачиш його для себе та інших.
Що я знала про Івано-Франківськ до того, як в нього потрапити? ...і то було нeбагато. Знала тe, що цe місто активно будується та має багату базу "чистого" житла. Знала, що дeсь поряд гори та відпочинкові райони ,що радо до сeбe чeкають в усі сeзони. Знала, що воно по кількості мeшканців приблизно такe, як нашe.
А щe мeні пощастило знати дeкількох людeй, родом з Прикарпаття, з власними цікавими "дорогами" життя. Одна людина, в один момeнт, змінила моє відношeння до всього, що можe траплятися в житті.. і то був один з пeрших містків, що почали формуватись до бeзмeжного світу.


Аня Ліщина
хендмейд-майстер з Кропивницького
Це місто, в якому повно дивних речей, які мають сакральний вплив на приїжджих і захоплюють своєю красою. Звісно ж, я говорю про пам'ятки по типу статуй, що роблять ковалі, або отакі чударнацькі статуї редукторів, що колись були невід"ємною частиною складного механізму.
Що нам показують подібні пам'ятники? Можливо, те, що люди в даному прекрасному місті можуть об'єднуватись, щоб створювати складні проекти, що не під силу одній людині. Ну або вони хотіли показати, що можуть зібратися в один момент і зробити якийсь-бо чудернацький лазер знищення, яким захоплять світ. Але гадаю, що то не сильно важливо і ми про то не дізнаємось, доки самі не зробимо щось подібне. Та якщо це все ж другий варіант, то візьміть і мене з собою, бо бути в колективі людей, що створюють щось в команді - це прекрасно.


Михайло Кисляк
учасник Media Urban Camp-2017
Медіависвітлення проекту "Мости до міста"
Made on
Tilda